Я любов до Вітчизни не міряю гречкою,
Ні купюрами тими,що маю в руці.
Не захоплююсь зроду «святими овечками»,
Що грабують народ і живуть,як у сні.
Я любов до землі відчуваю клітинами
Свого серця,що б’ється у мене в грудях.
Милуватися можу я днями й годинами,
Як злітає у небо натруджений птах.
Як до сонечка горнуться трави і квіти,
Прокидається вмита росою земля.
Як тріпоче листочок на вранішнім вітрі,
І пливуть-колосяться пшеничні поля.
Як говорять із вітром величнії гори,
Й солов’ї розсипають по лісу кришталь,
Як шумує і злиться запінене море,
І зірки кличуть нас у незвідану даль
Цінний харч, а така незаслужена слава:
То блукають у ньому, ховаючи сором вночі.
То дарують усім полохливим овечкам,
Що розради своєї не бачать ні в чім.
Galina Udovychenko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
