Весняним леготом, лелечим клекотом
Щоночі кличеш, земле запашна...
Горнусь до тебе, Україно ,з трепетом,
Бо у мені - твоя палка душа.
Стрічаєш мальвами з дороги дальньої,
Чаруєш піснею, що в серце б'є крилом,
І хлібом-сіллю з щедрістю вітальною
Гостей своїх частуєш за столом.
Моя калинова, рясножоржинова,
Моя квітуча батьківська земля,
Всіх мовою чаруєш солов'їною,
Що нею мислю і молюся я.
Бідою мічена,із горем вінчана,
Чорнобильським посічена дощем,
Ти піснею молитвою звеличена,
Що в серці українськім будить щем,
Ти "Заповітом Кобзаря освячена
І Стусовою мукою болиш,
Мільйонами загиблих, вбитих, страчених
І розіп'ятих на хрестах сторіч...
Та не схилилося гілля калинове -
В грозу плекала рід козачий свій.
Тож будь соборною, в віках - єдиною,
У боротьбі освяченій - міцній...
Весняним леготом, лелечим клекотом
Щоночі кличеш, земле запашна,
Горнусь до тебе, Україно, з трепетом...
В дітей твоїх - твоя жива душа.
2010р.
