День згорів
І з думкою про завтра блякло все -
Чим довший день, тим більш вбивав мене,
І вабив більш лихе, що є в мені.
Час марнував себе самого.
Незвіданими тропами підбирав думки,
Що не вартували ані слова - хоч бери за вуха
їх і запихай в сумки.
Біжи, тікай, подалі от себе самого!
Та в кожному кінці стоїш лиш ти.
З самим собою не зазнати самоти.
День згорів.
За днем загасла ніч, за нею ж новий день чекає того тебе,
що бачив вчора.
Логіка у світу хвора, та протидіяти такому зможе,
Хто собі самому день запалює і гасить ніч -
Наш день, то неповторна річ.
