У долині калина , немов сиротина,
Стоїть одиноко вона,
В червонім намисті , немов наречена,
Та гілля зігнула журба.
-Калино червона , чому невесела,
Чом сили піднятись нема?
-Бо чорна хустина на моїх раменах,
І для мене вона нелегка.
Вітер сумує зі мною щоночі,
І з болем цілує гілля,
Світанками плачуть моі ягідки-очі,
Бо стогне від болю земля.
Громи і снаряди повсюди лунають,
Країну спіткала війна ,
Сини умирають , хрести виростають ,
Кінця й краю бідіі цій нема.
Чорний ворон клює мої ягоди спілі,
Чорна хустина ... і зранена в крові земля,
Та я піднімуся, укріплюся в корінні,
І до сонця розпущу гілля!
Війна вбиває горем і калину ....Проникливо написали ... Нехай калина міцніє ....міцніють у любові люди ... щоб не було ні зради ...ні облуди ... ні грізних більше війн...
Нехай калина міцніє ....міцніють у любові люди ... щоб не було ні зради ...ні облуди ... ні грізних більше війн... 
Страдает природа...страдает страна...
