Ми кайфуємо зранку у день вихідний,
Обираємо краще заняття на вечір.
Ти на світі такий своєрідний, чудни́й,
Що не кавою гріє мене в холоднечі.
Ноги плутались в танці незграбному вчора,
Всі сміялися з вікон, де мало тепла...
У калюжі, в якій утопилося море,
Моя біль пережита рікою стекла.
Вже пустіє давно моя клумба квітко́ва,
І без квітів улюблених, двір постарів.
Не омиє їх більше роса світанко́ва.
Ти мабуть у мене закохавшись, здурів.
Я в тобі потонула із перших хвилин,
Твоя карма, що Богом наза́вжди дана́.
Серед інших, чужих, ти для мене - один,
Серед сотні чужих, я для тебе - одна.
Особливо останні рядки)Буду гріти й надалі 
