Ти знову очікуєш радощів буття,припливи сил і гормону щастя.Щодня ти прокидаєшся з вогником надії на те,що це знову станеться:з блакитнооким блондином,який пожирає великими очима кожну спідницю,з ботаном,який окрім книг та монографій нічого не бачить,з бізнесменом,що заробляє шалені гроші на нерухомості,чи з простим бродячим юнаком,що має величезне серце ,яке ховає під дешевими футболками із символічними назвами.Колись це станеться,врешті-решт зірка впаде тоді ж ,коли і ти загадаєш це бажання,але ти встигнеш,просто мусиш,по-іншому ніяк.
Серце вже вийшло зі звичайного ритму,здається, ще трішки і тебе схопить інфаркт міокарда,нехай.
Тоді перехожі з диким криком позбігаються на твоє невимушене падіння на дорозі.
Ти нічого не відчуєш,лише глибоко в думках вимальовуватимеш образ незвичайного юнака, який йшов в той момент поруч. По першому зойку серця ти розумієш-це кохання, ніхто тебе ще так не хапав поглядом і не затягував у яму невідомості.
А так хочеться...
Допоки тебе везуть в кареті швидкої,ти вже домалювала ваші зустрічі і ці п'янкі поцілунки щовечора в танці пітьми.Але спокійно-це лише перехожий,а твоє життя залежить від того,хто поруч з тобою,від цього дико привітного молодого фельдшера.Можливо,ти ще довго не зможеш відійти від зустрічі поглядів з тим перехожим,але на небі твою партію зіграно.
Джокер лише один ,і він поруч,зовсім близько.
Тому спокійно, одужуй.Серце оживе,як оживуть і твої зарослі бур'янами мрії,все налагодиться
СПОКІЙНО.™
