19. гостя; до в. «Танцюйте!.. химери…»
(під сонцем, на межі…)
танцюють химери... незвані, непрошені в дні
отого життя, котрим я так раділа під сонцем...
о, небо високе, то де ж мого щастя та тінь,
і доля, котрих обіцяло мені в охоронці?!.
...
а біль – він зі мною... і пам'ять, і смуток… ці танці...
і я під цим небом, що доля дала у коханці...
20. женьшень; до в. «Нема мене…»
(в надії)
нема мене... - і я живу!
і нові мрії
вертають небо, крила!
звуть
птахи надії
піднятись ввись, летіти вдаль,
де сни з любові
знімають таїни вуаль, –
кохаю знову!..
…
рано, як рано вслухаємось в неба ячання –
буде день радості! виростить крила кохання!
21. Ірина Л.; до в.«Остання зоря»
(від розпачу…)
воно повернеться, в тобі,
у кожнім спогаді і слові, -
ти пригадай, як в цій діброві
вже стільки раз ці пурпурові
одежі Час знімав собі!..
…
хай літо бабине не вічне –
ти ж відізвись, як Він покличе!..
***
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любочко-Любове, який із мене дзвін? - так, древній порепаний-потрісканий мідний горщок. якщо і вмію щось - то слухати, дослухатися, побпчити. бо свого шукає душа, і коли відзивається чимось - то означа, що знайшла якусь фарбу, чи голос, чи тон
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люблю цей прикметник чути з вуст достойної, вмілої у слові, правдивої у почуттях жінки: коли вона знаходить красу серед сірості і буденності, значить, і мої очі вчаться бачити її
які ж все таки красиві емоції будять талановиті, сповнені щирості рядки наших поетес!
.. Та лише чутливе, відкрите серце зуміє так гарно на них відкликнутись
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось і дійшли ми до визнчення суті красивого: від мерзеного народжується мерзене, від гарного, істинного - красиве. а нам лише треба замітити і через слово і почуття передати це.
тож воздаймо хвалу небу за неоціненний дарунок - мову людську!
