(за мотивом "Я втікаю від неї" stawitscky)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793
Тло незмінне й розпливчасте всіх думок й дій...
Для душі, як окови сталеві, незрушні...
Невловиме обрамлення страху і мрій...
А на дотик - сучасність зручна́, незворушна.
Кожен промах рахує! Прицільно веде́...
Відчуваю її я десь там - між лопаток....
Хоч на крок би в СВІЙ бік!.... Та безжальна краде
спокій днів в душу ти́снучи з болю загату.
Ні, не вирватись! Час твій СЬОГОДНІ.... Без прав
на помилки, на злість, на розпуку й вагання...
Ох, Епохо, сховай свій холодний оска́л -
ще горю! У вогні хай ослабне стискання...
Нарешті дізнався Ваше ім’я і можу подякувати за увагу до мого вірша, і за Ваш талановитий твір.
У Вас він оптимістичніший!Успіхів Вам і рідості!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, треба було лише спитати ....
Це я вам вдячна сердечно за вашу поезію - ви для мене взірець, а ваші щедрі слова і така прихильна увага - надзвичайний стимул і підтримка! Це безцінне!
Гей, Епохо, не скалься на це дитинча,
Бо воно ще не раз спалахне іскрометним талантом,
Ще до ніг будуть падати золото та діаманти...
А, допоки, потреба у неї твойого плеча...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Патарочко, люба ви мене так розчулили
Дякую вам за такий теплий і чарівний експромт для мене
Дууууже приємно