Хтось сказав:в тебе вовча душа,
І в очах відблиск зір і свободи.
Не самотня,а просто одна,
Я життя своє складую в ноти.
В душі моїй не стримний буревій,
Тече в крові розпеченою лавою.
Бурлить у серці цей вулкан надій,
Й вривається печальною октавою.
Я не вірю красивим словам,
Бо там істини зовсім немає.
Найкраще,що я чула тишина.
І вітер,що у полі десь гуляє.
Я ненавиджу підлих людей,
Що ножа за спиною ховають.
Краще бути у світі одній,
І добігти до самого краю.
Хтось сказав:в мене вовча душа,
І в очах дикий присмак свободи.
Та безцінна є воля моя,
Це найвища моя нагорода.
Старомодна,а може і добре,
Бо цей пафос у горлі комком.
Краще дихати вітром свободи,
І гуляти із вітром разом.
Я не вірю,цим клятвам на біс,
Бо слова вже нічого не значать.
А душа моя поле,і ліс.
І за це мене світ вже пробачив.
Хтось сказав:в мене дика душа,
Та вже іншої я не бажаю.
Бо я-вільна,і просто жива,
І душа моя з вітром гуляє...
НАДІЯ КИШЕНЯ 14.05.2015.
