Я букет жоржин приніс в дарунок,
У своїх зізнався почуттях,
Ти ж мовчала,тільки усміхнулась,
Плечі кутала у теплу сіру шаль.
Сподівався на взаємність,мріяв,
Як в моїх обіймах втонеш ти.
Та розбились на друзки надії,
Коли тихо мовила:"Іди".
Я ж не зміг,не вистачило сили,
І пішла ти у вечірню даль.
Лише на тім місці залишилась
Про тебе згадка - тепла сіра шаль.
