|
Вітаю, моя неосягнута сила та вірносте,
Зіниці твої задихаються краплями золота.
Поряд тебе промовлю замилене нами "воістину".
З тобою не торкну я пальцем ні грому, ні молота.
Спокутую Вас, моя недоторкана, сонячна милосте.
Рідненькії руки твої, мов сивий замрійник-туман.
Від Вас, неприборкана Ліссо, ніколи не вчую: «я в безвісти».
Від Вас, моя Музо, залишиться в пам'яті звичне : "не жаль".
Не покину Тебе, моя мальвоквітна, оголублена вічносте,
Галасую, що губи червоні, як зорі втонувші на дні.
Пальці в кров буду грати зло-форте моє і твоє, залеліяне світом, тонке піанісимо.
З тобою, Дріадо, на мене чатують ті співи і запахи чорно-чадні.
Зарікаюсь, Моя вітрокрилена, завше незморена свіжосте,
Волосся твоє, як гілля у верби, та в смаках мигдалю.
Первозванно, із Вами повіки й назавжди омріюся.
Я для тебе, закохану в "вічності", химер надлюбих наловлю.
Затанцюй, моя, немов небо схвильована, задзеркалена пропасте.
Рухи твої, запевнюю, наче шторми мільйонів картинних морів.
Люблю і зав'язую вузел на нашій завидній над'єдності, моя чистосовісте.
Кораблями зруйную той світ ради тебе, та й залишу, щоб вкрай погорів!
Обіцяю: проймусь кожним замисленим поглядом твоїм, моя луноокая,
Витру зорі на трішки червоних й дитячих щоках.
Я клянусь, моя святосте, ніколи не будеш у Всесвіті йти одинокая.
Я назавжди у твоїх арктично-холодних руках.
Не шукай мене тілом гарячим , страсна провіднице.
Не тули до землі все нутро, не лякайся моєї відсутності.
Зазирни у серденько, моя всемогутня, стальна непокірносте.
Я у тобі, кохана. Я твоя, Аїдами послана, віданна спутниця юності.
ID:
577719
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 28.04.2015 21:08:18
© дата внесення змiн: 28.04.2015 21:08:18
автор: Луноокая
Вкажіть причину вашої скарги
|
