Я не можу так,
не вмію як ти,
не гріє мене ця весна,
я хочу тікати, та не знаю куди...
Не виходить в мене
у натовпі людей губитись,
нащо я терпіла цей неспокій нестерпний?
Я мабуть сплю, і мене ніхто не може розбудити..
Я мабуть, прогавила хвилини,
мого, потрібного тобі, дзвінка,
спішить, просто, мій годинник,
і я спішу, незнаю куди, далі тікаю..
Я біжу від думок,
які так голосно кричать,
я біжу від людей жорстоких,
які змогли мене покинути так не вчасно..
Чи втечу, незнаю,
не так вже й далеко до кінця,
я по-чучуть зникаю,
і живу зовсім не так, як собі обіцяла..
