|
Олег Чорногуз
«Дорога до України»
Харків – 2014
Видавництво «Майдан»
В 80-ті наша невеличка і тепла студентська гопкомпанія (як і зрештою вся Україна) захопилася веселими і дотепними сатиричними романами Олега Чорногуза «Аристократ» із Вапнярки» і « Претенденти на папаху». Це були перші в історії літератури українські сатиричні романи. Тоді вони стали справжніми бестселерами. Читачі розбирали їх на крилаті фрази. А ми, студенти-медики, «по приколу» називали один одного іменами героїв цих романів – Євграф («граф») Сідалковський, Стратон Стратонович, Михайло Танасович Ховрашкевич, Даромир Чигиренко-Рєпнінський, Клавдій Миколайович Хлівнюк і т.п. В цих гостро-соціальних сатиричних творах Олег Чорногуз змалював (не згірше Гоголя в «Мертвих душах») різноманітних мерзотників, колоритних негідників і інших яскравих пародійних персонажей.
(Я неодноразово задавався питанням – чому не екранізовують ці іскрометні, стильні з виразно українським національним обличчям романи? Чому взагалі не роблять жанрового кіна на національному матеріалі, навіть зараз в роки Незалежності?
Та це тема для окремої розмови.)
В доробку Олега Федоровича понад 30 книжок, із них 15 романів. Є сатирично гострі, направлені проти антиукраїнських сил памфлети, есеї, фейлетони, новели, публіцистичні статті, кіноповісті, п’єси. Твори його перекладено 20 мовами світу, зокрема есперанто. Книжки виходили стотисячними накладами — чи багато хто із сучасних українських письменників міг (і може) таким похвалитися!
І лише в 2014 році в 78 років Олег Чорногуз видав першу книгу поезій «Дорога до України» і з самоіронією назвав себе "молодим поетом".
І от я тримаю цю книжку в руках з дарчим написом автора – живого класика української літератури.
Вам кортить довідатись, як це мені вдалося? Тоді вам треба дочитати цю замітку до кінця.
Вірші в книзі згруповані в шість розділів.
Розділ «На цілий світ сказати мушу» містить гостро-публіцистичні вірші такі, як «Тремти, Московіє, тремти», «Ми братами ніколи не будемо», «Чи хочуть москалі війни», «Раби ідуть» і інші, в яких Олег Федорович аналізує природу російських імперських амбіцій, засуджує цинізм і расизм кремлівської політики, передрікає московитським окупантам неминучість розплати:
…Отож брехнею не циганьте –
Ганьба Москві на цілий світ!
Тебе, Росіє – окупанте,
Зловісний проковтне Аїд!
Ти не держава, ти примара,
Ти Цербер – двоголовий пес.
Бог є на світі й Божа кара
Чига на тебе із небес. (10)*
…………….
О, ви, ординці Чингісхана,
Прокляті Богом москалі,
А суд страшний таки настане –
Він з вас почнеться на землі!...(10)
Не випадково, перші сотні примірників книги поета відправлені на фронт і вже надихають на перемогу бійців у «війні на три букви» – АТО.
Другий розділ книги «Чоловіче, кличе віче!», містить поетичні твори про рідний край, про трагічні і звитяжні події його історії, філософські, полемічні роздуми про сильні і слабкі сторони українського національного характеру, заклики до пробудження національної свідомості. Це вірші: «Чоловіче, кличе віче!», «Українцю», «Древній русич», «Сумний біль 33-го року», «Заклик!» та інші.
…Отож вставай, і дух твій гордий
Щоб не схиливсь ні перед ким!
І будь ти перший і хоробрий,
Щоб рідний дим не був гірким. (40)
В розділі «Ювілейне» представлено вірші-присвяти, в тому числі культовому журналу «Перець», якому Олег Чорногуз віддав більше двадцяти років життя: «З перцем», «На честь чергової смерті безсмертного журналу «Перець»» та інші вірші.
Помер журнал, помер веселий,
Що стільки літ людей смішив.
Сміялись всі в містах і селах,
Та чимсь панам не догодив.
А був пекучий він і знаний,
І що сказать – таки гіркий,
Що закрутило в ніздрях пану,
Заклало вухам всі дірки… (106)
Розділ «Шкатулка із секретом» містить дотепні вірші-лічилки, вірші-абетки та інші вірші для дітей. Не втримаюсь, наведу декілька рядків, в яких згадується мій казковий однофамілець:
…Гостей зібралося чимало:
Лисиці, зайчики стрибали,
У шубках прохані єноти,
Соми вусаті, бегемоти.
……………..
Із Задзеркальної країни
З’явилась гномиків родина.
На колісниці мчали вдвох
Кощій і цар із лісу – Ох... (124)
В розділі «Казкові фантазії» – три віршовані казки: «В країні див», «Стоголов», «Про козака Нетака». Їх можна читати і дітям, і дорослим, бо це казки-притчі, казки-антиутопії** з дуже вгадуваними персонажами недавньої нашої історії. Наведу тут тільки утопічно**-ідилічні рядки з казки «В країні див»:
«… Вітчизну щиро всі любили,
Зі справедливістю дружили.
Земля була, немов з медів –
І солов’я лунав там спів.
Борщі і сало щедро їли,
Смачні вареники ліпили.
А на гілках садів ковбаси
Висіли мов би ті прикраси.
Вода текла, як та вишнівка,
І кожен шанував домівку.
І чутно скрізь веселий спів,
Так час минав щасливих днів…» (141)
Що було далі – читати краще з бромом, як і всю нашу українську історію***.
Розділ «Осіння феєрія» – це справді підбірка феєрично-романтичної, ностальгійно-щемної лірики: «Невідісланий лист», «Ностальгія», «Елегія», «Зустріч з минулим», «Наодинці з журбою» та інші. Тут і пройняті сумним настроєм, і піднесені, і емоційно забарвлені, хвилююче-чутливі вірші. Всі вони так і просяться на музику. Тому деякі з них композитори поклали на музику, а в книжці представлено ноти: Олександра Білаша до вірша «Прощальний романс»****, Віталія Кирейка до вірша «Пахнуть липи». А до вірша «Золоті літа» є ноти мелодії, написаної мною – Віктором Ох-ом. Дві строфи з нього:
…То було…немовби тільки вчора:
Перед нами в мріях цілий світ.
Хто кохає – той живе без горя
В шістдесят і в дев’яносто літ…
За вікном бентежить сива осінь,
І ясна всміхається печаль.
Я ж тебе люблю так щиро й досі,
Що мені і юності не жаль…(72)
Самому Олегу Федоровичу моє музичне бачення вірша сподобалось, тому він і включив ноти в свою збірку та ще й люб’язно надіслав мені один екземпляр книги. Ми з його сином (поетом, педагогом, співаком, бандуристом) Ярославом Чорногузом, навіть, плануємо створити, виконати і записати ще декілька пісень на вірші батька.
І на завершення. Не буде перебільшенням сказати, що громадянські вірші Олега Чорногуза гуртують українську націю і розширюють коло українських патріотів, а лірика любові спонукає до осягнення ідеалів краси. Вся ж представлена збірка – то справжня поезія, яка наповнена аристократизмом духу.
І ще. Поет зламав уявлення, що вірші пишуть лише в підлітковому і юному віці. Якщо в грудях б’ється молоде серце, якщо в душі ви залишаєтесь романтиком і борцем, то ви будете творити поезію і в 80 років! Це справді довів нам своєю книжкою «Дорога до України» Олег Федорович Чорногуз, якому 15 квітня виповнюється 79 років. У вірші «Сповідь Дон Кіхота ХХІ-го століття» він говорить:
І буде знов перо, мов меч,
І сміх, мов грізна гільйотина,
Були ми вісники предтеч –
Жила б кохана Україна.
Тому сьогодні я ожив,
Щоб жити з усміхом віднині:
Живу, служу так, як служив
Народу й рідній Україні. (62)
Залишається лише побажати поету нових творчих здобутків.
---------------------
*– в дужках номер сторінки в збірці.
** – Утопія — літературний жанр, наближений до фантастики. Для нього характерне те, що автор має неабияку переконаність в бездоганності проголошеної ним ідеї про ідеальне суспільство.
Антиутопія – вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль.
***– відомий український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко писав, що українську історію без заспокійливого (брому) читати неможливо, але сам посприяв тому, щоб так було і надалі.
**** – пісню можна послухати в ЮТюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=qGY3uPJ8QdA
12.04.15
ID:
573928
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 12.04.2015 18:34:55
© дата внесення змiн: 14.04.2015 18:18:10
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
З Великоднем!
