Вона стояла на засніженій лісовій галявині. Дівчина довго не могла зрозуміти,де вона і що з нею відбувається. Вона довго блукала лісом і не бачила жодної живої істоти. Але раптом…Що це? На галявині стояв гігантський гранітний стовп, а біля нього – краплини чиєїсь крові. «Молоко з кров’ю», - подумала молода дівчина і зрозуміла, що це її кров. У її серці була велика і болюча рана,яка чомусь закровоточила. Вона згадала все. Невзаємне кохання та приниження,яке ніхто ще не міг пережити. Він ж знав усе про її почуття,але розтоптав її серце. Єдине,що вона добре пам’ятає – це його жорстокий звіриний оскал. Він – це чудовисько,яке ніколи не стане людиною,його уже ніщо не врятує. Але її…
Вона не хотіла жити. Кохання повністю спопелило її душу, залишивши лише маленькі частинки попелу. Вони скоро догорять вщент.
Але раптом із гущавини лісу вибіг вовк, його очі сяяли семи вогнями. Він підбіг до дівчини і почав зализувати рани, які почали швидко гоїтися.. Дівчина обійняла тварину і розплакалась..В цей час її серце знову забилося.
На цьому моменті Олена прокинулась. Вона лежала в лікарняній палаті і дивилася в очі батькам та лікарю,який мав очі,що сяють семи вогнями. Ці люди вже другий тиждень не відходили від непритомної дівчини. Проте тільки поцілунок справжнього кохання допоміг їй прокинутися. Цей лікар уже давно її кохав, але чомусь вагався. Але тепер усе змінилося. Олена нарешті зрозуміла, що кохання існує, що вона комусь потрібна. Дівчина більше ніколи не буде грати в ігри зі смертю.
