Сором - горнило чистоти,
де випалить весь бруд не́чисті людської.
Ще втрачено не все,
коли ти сором тримаєш у госпо́ді.
Коли цей стан випалює бар'єри,
випалює, ламає устрої твої.
Ця лише мить -
завершить неправельність шляху́.
Коли не соромно за все минуле,
коли не соромно іти на люди,
якщо ти маєш за плечима велику книгу знань -
науку ту, яку тобі надав Господь.
Ти лише практик на Землі.
засвоюєш на практиці всі вивчені науки -
як жити, як прийти й піти -
це лише мить у всесвіті твоє буття земне.
Тут практики ми всі,
але засвоєні уроки у кожного свої.
Хто з вилами стоїть навпроти,
хто меч тримає у крові...
Хто мир несе, вимолюючи прощення душі.
Несе хто торбу,
хто торбинку,
хто жменю миру по Землі.
Все з крапель починалось в цьому світі -
і річка, й море, й океан.
І так у нашому суспільстві -
тут кожен цінність має особливу.
Хто мельник, хто шахтар,
хто воїн, хто труда́р на сільській ниві.
Є лежибоки, лобуряки,
що ниють, стогнуть на печі.
Всі різні ми -
але ми краплі нашого народу,
що море різних українців
на зе́млі нашій об'єдна.
Земля тримає різний люд -
кого тут носить по землі,
хто легко крок свій залишає.
Хто бігає, кричить і прав для себе вимагає...
Хто тихо справу робить для громади.
Всі різні ми - Вкраїни діти на землі.
Народ, народження, єднання -
все наше, наше на віки !
Людмила Яблонська.
05.03.2015 р.
