На фоні було натягнуте біле полотно, по кімнаті розкидані брудні пензлики й кришечки від гуаш’ок, а Сонце через вікно облизувало щоки й загравало до моделі, яка граційно лежала на канапі в маленькій майстерні, чекаючи поки художник спепелить її божественну сутність й, нарешті, наважиться доторкнутись. Тонесенька бретелька впала з рожевого плеча Мелані й оголила груди, щоб майстер приступив до роботи нового творіння, яке за місяць висітиме на виставці авангардних ню-картин й збиратиме позитивні відгуки критиків. Вона давно була закохана у вуличного віртуоза із смарагдовими очима, що, навіть, не слухала розмови про дружину-стерву, яка щогодини цитує шлюбний контракт й верещить, аби викинув з голови божевільні ідеї переносити на папір кожен вигин тіла повій. Один Ерік малював її оголені груди та стегна, а далі кинув й найшов нову фаворитку.
Через рік у затишному хостелі за околицями міста, Мелані відпочивала з поетом, який цитував написаний від руки вірш про кохання, солодко шептав на вушко про нестачу кисню від її п’янких поцілунків, про особливий запах волосся, який заполонив кімнати, вулиці й вагони метро, неприборканою силою тяжіння оволодів експресивною особистістю римача. Вона вважала, що стала для нього єдиною натхненною дівою, але Френк був заядлим фетишистом дівочого волосся та ще тим бабієм. Коли у середу вранці, як раз у 25-річчя, Мелані нишпорила у шафі в пошуках улюбленої сукні, то знайшла вівтар для поклоніння іншим телицям у вигляді скрині із обрізаним жіночим волоссям. Цей день закінчився звучними криками й смачнючим ляпасом по обличчі негідника.
Ще зо два роки Мелані зустріла голодного пілігрима, який частіше змінював ландшафти, аніж шкарпетки чи нижню білизну. Майк був музикантом, грав на електрогітарі, писав тексти крикливих пісень й постійно вертів у руках медіатор. Він співав для неї у своєму фургончику про землетруси, невиліковні хвороби, пошрамованих чоловіків, які лаються на хмільних курв, але все ще тримають їх за брудне волосся. Вони загорталися в ковдру, щоб злитись тілами й розчинитись в імлі насолоди, випускали назовні розпусних демонів, що вже вічність сиділи у бомбосховищі наелектризованих есенцій та щодуху молили про порятунок. Майк перебирав пальцями по ребрах красивої Мелані, ніби злягаючись із струнами на гітарі, а не з дівчиною, що по інерції видавала звуки зовсім несхожі на рок-баладу. Одного дня цей філістер поїхав у турне зі своїм підстаркуватим гуртом та не повернувся.
Мелані набридло клеймо дівчини-дежавю, яка влюбляється в абстрактних і самозакоханих покидьків, тому востаннє вона закохалась у Хлою, яка працювала юристом.
...як результат повного розчарування літгероїні в чоловіцтві, як такому Цікавим би могло бути продовження - чи вдалося спільно з юристом приборкати демонів? Цікавий, багатий на порівняння і метафори, сюжет , напевно, взятий із життя. Жаль (з чоловічої точки зору), що "М" попадался лише "покидьки, абстрактні і самозакохані"...
Незайманий займенник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікавим би могло бути продовження - чи вдалося спільно з юристом приборкати демонів? 
Цікавий, багатий на порівняння і метафори, сюжет 
, напевно, взятий із життя. Жаль (з чоловічої точки зору), що "М" попадался лише "покидьки, абстрактні і самозакохані"...
