Текли дві річки, дві несхожі долі.
Одна бурхлива інша не така.
Та випадково чи з чиєїсь волі,
Злились нестримна й тихая ріка.
Вони пливли хоч і не довго разом.
Та кожна до свого ввійшла русла.
Одна влилася в океан екстазом,
В лиман, де спокій, друга потекла.
Отак і люди, як ті річки різні.
Одні шукають затишку, тепла.
А інші мають правила залізні,
І від життя усе беруть сповна.
У кожній долі є своя дорога,
Та кожен сам іде своїм шляхом.
І лиш хто хоче чує засторогу,
А хто не хоче…свій шука Содом!
