То не вітер виє,
Не шумлять долини,
Посивілий батько
Виглядає сина.
То не качка крекче,
Не цвіркун стрекоче,
То старенька мати
Плаче опівночі.
То не верби в полі,
Не в садку калина,
Хлопця дожидає
Молода дівчина.
Ждуть його, чекають
Ще й брати і сестри,
Господа благають
Лишенько відвести…
А хлопчина – воїн,
Гордість у родині,
Він охороняє
Рубежі країни.
Ворога пильнує,
Що іде війною,
І зробити хоче
Дім наш - сиротою.
То не вітер свище,
То б'ють міномети
Щоб Героїв наших
Із кордону стерти.
Але совість людства
Не можливо вбити,
Не дадуть країну
Хлопці полонити.
Всі поганці щезнуть,
Злість Добру програє,
Тим, хто не здається
Бог допомагає.
Воїн повернеться
У домівку рідну…
Та живий, здоровий!
Зустрічайте гідно!
І зрадіє мати,
Й батько посміхнеться,
Дівчина коханням
Зцілить рани серця.
Досить сліз та муки,
І трагічних звісток,
Щезне попіл воєн,
І зросте любисток.
Ця пора щаслива
Вже не за горою,
Слава Україні
І її Героям!
