UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПОНАД УСЕ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 04.02.2015 - 18:07
так ото ж і я про що: місія - місією, а болить все одно. Звісно, що мені про такі речі роздумувати легше, можу бути більш-менш відстороненою, і в цьому - велике щастя для мене!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
всі ми, пані Анно, на одній планеті живемо, тому Ви правильно сказали "більш-менш відстороненою"... крім того, фізична віддаленість - це умовність, а сердечна приналежність - це реальний зв"язок... але у Вашій фізичній віддаленості справді є наразі переваги... я також від фронту досить ніби віддалена, але почуттями там, де наші хлопці адові кацапському протистоять 
Анно Доміні, 04.02.2015 - 16:48
А ще - навздогін до Вашої відповіді кульбабці.Так, як мобілізація - то має бути для ВСІХ. Одначе ж так ніколи не бувало. Завжди гинули посполиті, і завжди ті, що у верхах - відкручувалися... а проте вони - полова Історії, і своє все одно отримають, чи тут, чи не тут. І оті щирі хлопці, які свою землю захищали - також отримають, хай і не одразу... (бо ж і Мазепа не одразу Мотрю в Небесах зустрів...) звісно, що материнське серце болить від того не менше... Одначе Україна - ВИСТОЇТЬ! Мусить вистояти. Бо, може, то її найважливіша Місія - не дати Жругрові захапати світ...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, безсумнівно що місія... багато вказує на таке... але ж - живе думає про живе... хоча - де живе, то ще розібратися треба, але ми тут і любимо одне одного і боїмося болю, втрат і розлуки... але не відступимося через таке, звичайно - не випадково є нас обрано... українців і Українуні, я не до того, щоб од місії відмовитися, я, як у цьому віршеві Пастернака: На меня наставлен сумрак ночи Тысячью биноклей на оси. Если только можно, Aвва Oтче, Чашу эту мимо пронеси... 
Анно Доміні, 04.02.2015 - 16:32
а навіть як і змогти віддати - то хіба це щось вирішить? хіба припинить війну??ми не знаємо, як було Йому - коли віддавав Сина. Та й не мало ж воно бути ТАК - як сталося... масштаби наші (людини і Бога) - непорівнянні; і, напевне, не шкодувати своєї дитини для своєї країни (а тим паче - держави) - це не по-людськи і не по-материнськи...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все так, пані Анно, все так - але ж майбутнє дитини можливе тільки разом із майбутнім рідної землі... достойне майбутнє... отака дилема виходитьдякую Вам - як завжди, цікаво з Вами
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. це війна... і біль, і жаль, і незворотні втрати...  дякую Вам, пані Жужа Марцепанівна, що зайшли, що співпережили
Наталя Данилюк, 03.02.2015 - 21:16
В цьому і криється наша біда... Бо громадянські обов'язки діють для простих громадян, а товстосуми ретельно захищені від цих обов'язків і ніякими законами їх не притягнеш до відповідальності. Закони діють лише для нас, простих смертних. Якби мажори були мобілізовані, їхні батьки-високопосадовці зі шкіри б лізли, щоб зупинити цю війну!.. А так... Добре відправляти на гарматне м'ясо простих людей без досвіду, відповідної екіпіровки, сучасної зброї і техніки... Та ще й законами прикриватися і грати на почутті патріотизму: мовляв, не хочеш захищати країну - зрадник!.. А потім ще й терміни шити тим, хто відмовився. Вороги народу не лише на території днр-ів, лнр-ів та у Кремлі, їх чимало при владі, на керівних посадах. І вони вершать долі нашого народу. Але прийде час і на них. Дай Боже, дочекати!.. Бо якщо владі немає ніякого діла до народу, то Господь справедливий і великодушний і Він нас не покине. З вірою у краще! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кажуть так: там, де армія залежить від народу - дуже скоро уряд підпаде під залежність від армії... так що - самі створюють умови для себе "катапультичні"...
Наталя Данилюк, 03.02.2015 - 20:09
Боже, Валю, які суголосні думки... Останнім часом лише про це і думаю. Ніхто не хоче віддавати найріднішу людину (батька, сина, чоловіка) цій жорстокій несправедливій війні... Бо чи потрібен герой (посмертно) вбитій горем матері чи дружині? Навряд... Чоловік мій каже, що хтось же мусить піти захищати нашу країну, не можуть усі відмовитися, бо в них матері, діти і дружини... Це справді так, бо ніхто чужий не прийде захищати нас, лише ми, українці, можемо зупинити цю ворожу навалу. Та ніхто з нас не готовий жертвувати найріднішими людьми. До того ж, шанси повернутися з цього пекла живими і неушкодженими не такі вже й великі. Ваш вірш - щемна сповідь материнської душі, люблячої і схвильованої... Дякую за таке наболіле і близьке багатьом з нас!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хтось мусить, Наталю, піти і захищати - це так... але своїх синів ті, ХТО ЗРАДЖУВАВ І ПРОДАВАВ УКРАЇНУ, НАЖИВАЮЧИСЬ НА НАС раніше і ДОТЕПЕР, - СВОЇХ СИНІВ ВОНИ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ НАДІЙНО поприховували... якщо мобілізація - то і для них також. чи вони тільки мажорити можуть? а наші чоловіки-сини-батьки-брати - гинути? щоб потім все так само продовжилося? всі ПОВИННІ йти, якщо війна... а не "чернь", "посполиті" - народ, тобто... не чула, щоб у якогось нардепа чи високопосадовця сина поранило чи, не приведи Боже... але скільки уже хлопців загинуло наших... вони своїх якщо і направлять на пару днів десь у ту сторону - то з охороною численною, няньками-гувернантками-памперсами... і одразу - в депутати, в прокурори, по штабах щоб терлися - перемоги чекали... та їм і перемога та - вони при будь якому розкладі - убезпечені, бо їхня Батьківщина - гроші, а гроші у них гарантовано є - ми їм заробили, і ще заробимо. ми любимо Україну - і ми втрачаємо найдорожче, а вони - медалі героям штампують і роздають, а своїм - ордени...))) за те, що перечекали... все як і завжди - нічого під місяцем не міняється... і я не заздрю їм і не відчуваю до них ні зла, ні ще чогось такого темного - але ж мобілізація має бути для всіх, хто перебуває у призовному віці... для їхніх синів також... якщо війна засвітить їхнім синам - вони дуже швидко домовляться і про поставки сучасної зброї летальної, і про все, що армія потребує... а так - дипломатією вони вирішили орду перемогти... хіба торгівлею, як то уже не раз бувало - гендлярі Україну разом із українцями продавали... я не за те, щоб у таку важку пору ще й революцію проти них затівати - але народ ризикує всим - і вони зобов"язані ризикувати - слуги, блін, народні... отаке... вдячна Вам, Наталю, за щиру Вашу реакцію на вірш цей мій... хай Бог усіх нас і рідних наших береже то єдина надія наша
Галина_Литовченко, 03.02.2015 - 18:44
І так рветься серце в кожної матері, що має сина... і нічого тут не вдієш. Дякую, Валю, за щирі слова.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сини наші, сини... хай кожного сина нашого Пресвята Богородиця молитвами своїми пречистими од ворога заступає... Господь наш Спаситель благословляє їх усіх і понад усе береже...і Вам за щирість вдячна, пані Галино Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
така правда життя нині у нас в Україні... дякую Вам
plomin, 03.02.2015 - 14:02
Хвилююча туга матері і жінки І я приєднуюсь до суму наших матерів та дружин...Зворушливо. Пломінь.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пломінь... все, що залишилося - пломінь Віри, пломінь надії, Пломінь любові, Пломінь життя - отже, якщо є у нас Пломінь, це означає, що є у нас - Сонце, бо звідки ж - Пломінь останній наш?... - Сонце сходить!отакий вийшов - вірш, власне - у позі, може... у відповідь на щирість Ваших слів у коментареві...дякую Вам, пане Пломінь
|
|
|
||||||||||||||||||||||
