Любий наший президенте,
Маємо прохання :
Ти повинен для НАРОДУ
Виконать бажання.
Просим МИ тебе зрівняти
Всі наші доходи,
Щоби Ми, як всі багаті,
Їли бутерброди.
Але їли щоб з ікрою
Та ще й з осетрини –
Та, що крупна, червоненька
Вигляда з вітрини.
А не з тої, що з лосося
Та за 20 гривень…
Бо «сосали» Ми вже в лося
І в кобили гриву.
Дай, будь ласка, НАМ зарплату,
Щоби НАШІ статки
За півроку майже стали,
Як в багатих татків.
Щоби МИ, по заграницях
Всі могли літати
Та посіли НАШІ діти
Керівні посади.
Щоб навчання безкоштовне
Було в НАШИХ ВУЗах,
І лікарня, і прожиток
Для НАС, голопузих.
Хай здешевшають квартири,
Щоби їх придбати.
І проценти на кредити,
Щоб їх можна брати.
Поможіть СВОМУ НАРОДУ
На ноги зіп’ятись.
Потурбуйтесь, як в Європі
Вміють турбуватись:
Там щотижня і щоденно
Харчі видаються,
І обіди, і вечері –
В церквах роздаються.
З секонхенда не за гроші,
Можеш одяг брати,
Бо то є «гу-ма-ні-тар-ка»,
А не «об-ди-ра-ти»!
От, якби оце все сталось,
От, якби здійснилось!
От, якби усе на світі
Взяло б та й змінилось!!!
Отоді б усі на світі
Та й звільнились няні.
Бо то ж як ти не старайся –
Все одно поганий.
Отоді би їм прийшлося
І сечу, і кали
Самостійно всім збирати=
Бо всі б повтікали.
Самостійно попи мити,
Ложку в рот пихати.
Отоді б вони не бу́ли
Розумні й пихаті.
І на голову вже сіли б
Дітки та й не няні,
А уже б звисали ніжки
На шиї у мами.
Не була б вже винна няня,
Що дитина встала
Не о восьмій, а о шостій
Й істерику закатала.
А то няня винувата,
Що воно ледащо:
Ліньки встати, ліньки вдя́гтись -
Зробить няня – нащо?..
Мова йде не про багатих,
Що трудом надбали,
А про тих, хто розкрадали
Й хабарі хто брали.
Хай поділиться «нечесним»
Й чесно попрацює.
Отоді я подивлюся
Хто з нас потанцює!
Бо своїх дітей зростили
МИ на копійчинах,
Чесним шля́хом в світ пустили –
Бо були причини.
А тепер нехай самії
Рукава засучать
Й витирати попу діток
Своїх хай "нау́чать".
Бо, мабуть, в жодній країні
Та й нема такого,
Що в чотири роки няня
Миє попу йо́го.
Мабуть, тільки в нас зажрались
І землі не чують,
Бо вже так вони набрались,-
Без нянь й не ночують!..
Любий наший президенте!
До тебе звертаюсь:
Вже не став експерименти,
З ЛЮДЕЙ насміхаясь.
Виведи з тунелю, бідних,
З бідності піді́́йми!
Буде тоді тобі слава
і НАШІ обійми!!!
25.05.2014 р.
м. Київ
Але спочатку - МИР!!!
из интернета :
Внимание!!!Людей, проработавших много лет на заводе «Ленинская кузня и проживших почти всю свою жизнь в общежитии этого предприятия на улице Сурикова 5, принудительно выселяют на улицу!!! Собственник «Ленинской кузни» «оранжевый» олигарх Петр Порошенко несколько лет назад, решил вместо общежития для работников предприятия, построить современный отель.
Еще в 2005 году по искам ОАО «Завод «Ленінська Кузня» Соломенский районый суд г. Киева принял множество решений о выселении значительного числа граждан из общежития по адресу: г. Киев, ул. Сурикова, 5 без предоставления другого жилого помещения. Только что стало известно, что в газете «Обзор» от 27.03.2008 года, которая бесплатно раздаётся у входов в метро, Отдел государственной исполнительной службы Соломенского районного управления юстиции в г. Киеве в лице главного государственного исполнителя Козака Р.П. разместил объявление о том, что 03.04.2008 года в 9-30 будет осуществлено принудительное выселение следующих граждан с общежития по адресу по ул. Сурикова, 5.
Принудительному выселению на улицу 03.04.2008 года в 9-30 подлежат:
Пасько Алексей Николаевич - проработал на заводе «Ленинская Кузня» 25 лет, беспрерывно проживает в общежитии с 1983 года.
Корпан Александр Евгеньевич - работал и работает на «Ленинской Кузне».
Стибак Неонила Богдановна.
Щербина Людмила Петровна - долгое время работала на этом заводе, вдова.
Трофимчук Галина Андреевна - несовершеннолетняя, дочка Щербины Л.П.
Трофимчук Богдан Андреевич – несовершеннолетний, сын Щербины Л.П.
и т.д. и т.п. к кому Вы обращаетесь?
Стосовно міфу і такої інформації, шановна Жанно,і де я її роздобула... Та звідти ж й привезла, бо на власні очі бачила, на себе одягала і на своєму шлунку перевірила!Та тільки не в Варшаві, а по всій Італії .Бомжом, слава Господу, не прийшлося бути, а от заробітчанкою так, побувала в "цій шкірі". Стосовно обідів: знаєте,на привеликий жаль,не всі наші співвітчизники можуть собі дозволити такий обід!Годували смачно і багато, навіть все не могли й подужати - з собою забирали на зйомну квартиру, коли були без роботи.Так що не казочка це. І продукти отримували при церквах в такій кількості, що ще й на село додому відправляли: і макарони, і сири, і консерви рибні. Так, а вдома я не могла купувати дітям консерву в маслі...І безкоштовні "дорміторії"там є для ночівлі жінок та чоловіків( не в усіх містах, прада), але ж є!!! Так що не казочка це, далеко не казочка...Та й з чужих слів не пишу, а тільки те,що сама бачила, і через що пройшла.
Є дуже багато прохань.
Будем усьо ізлагать - туточки
Почнемо
Любий друже, президенте, Порошенко Пєтя,
Серед нас є, право слово, и грузинські дєті,
Вони дуже поважають всі танки барвисті,
Хочуть щоб ти став народу супер-танцюристом,
Щоб по тєліку узрєлі с єтої нєдєлі,
Як ти двигаєш клєшнями, і нє єле-єле,
А на повную катушку, мордою и попой,
И тадысь, тебе признає усєя Европа.
На жаль, президент тут не буває, тому й не прочитає отаке звернення, лише ми, автори, а ще наші вороги!
