Налилися кров’ю грона.
Ягода уже червона.
Притрусив їх білий сніг…
Я ж вернутися не зміг.
Обіцяв прийти ще літом,
Вже й зима блукає світом.
І блукаю з нею я,
І моя нова сім’я.
Ти ж пробач мене кохана,
Не загоїлась ще рана,
Та й нові взялись борги,
Вбили друга вороги.
Отож мушу борг віддати,
Бо не можу із цим спати.
Ворог ходить по землі,
По моїй святій землі.
Слава Богу є гармати,
Ти спокійно можеш спати.
Ну, а я, ще до весни
Поблукаю, ти ж прости.
Шлю я ягідку калини,
Збережи від хуртовини,
Обігрій в своїх руках.
Обігрій мене в думках.
Ця калина Україна
В ній і я, і ти, й родина.
Тут і кров, і біль моя,
І любов у ній твоя.
Ягода в руках червона
Оберіг мій і заслона…
Ти чекай і я прийду,
І цілую, і люблю.
