Батьки старіють, тихо по роках,
Й мереживо вплітається у скроні
Немає сили тої у руках,
Шорсткі, одначе лагідні долоні.
Рідненькі на увесь великий світ
Вас пригорну, теплом своїм зігрію
Вам дякую за цвіт дитячих літ
За віру в нас, за виплекану мрію.
Батьки старіють, невблаганний час
У нас самих вже підростають діти
Батьки щоденно моляться за нас
Щоб було добре всім на світі жити.
Батьки старіють, і мудріє час,
Вся суєта відходить аж за обрій.
Життя їх - приклад зрілості для нас,
В них мудрість роду, у надії добрій.
Ніби не нова думка, але втілена у вірш дуже майстерно, хочеться перечитувати. А ще хочеться, щоб побільше молоді це прочитали. Гарне для виконання зі сцени для аудиторії - просте і вагоме.
Надія Гуржій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за оцінку Завжди гріє серце ця тема І звичайно, хотілося б щоб молодь раніше зрозуміла справжні людські цінності...