|
Чому в серцях так мало доброти...
Ти навiть вже не звiр,
Поглянь, палахкотять усі мости.
Ти навіть вже не звір,
Бо той, собі подібних, грая, не вбиває.
Поглянь, горить твій дім.
Тварина, навідмінно, дім свій зберігає.
Поглянь, там діти плачуть і вмирають.
Тварина ж чадо захищає.
...Мені казали, є дитя,
Чию макітру в п`ять годочків,
Безжально вкрила сивина,
Неначе у заправського старця.
Повірте, їм зовсім нецікава гра ця.
Чому в серцях так мало доброти...
Ти не тварина,
Ти же разум маєшь, ти - людина!
Ти стала вигоду шукати,
Життя для тебе припинило цінність мати.
Все стало як на ринку
Відносини базарні!
Ми ніби споглядаєм шоу в цирку,
Ось, тільки, клоунів вже якось забагато,
І навпаки, тваринок маловато.
Забулись цінності, мораль десь загубилась,
А слідство - країна сльозами умилась.
Дорослі діти, що с підгузків не повиростали,
Та іграшок забракувало,
Хтось виховав погано,
І в світ пустив зарано.
Спокус багато, розуму нема.
Спотворилось і погиділо серце,
Душа прогнила, почорніла,
Але у самому низу вже чутно,
Як смачно сковорідка зашкварчала.
І душонька, з страшним душком, репетувала.
Хтось грає у безжальну гру
Комусь-то вигідна вона
Та мало розуміє, що є на кону.
За все доводиться платити, за все своя ціна. (20.11.2014)
ID:
538538
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 21.11.2014 17:27:10
© дата внесення змiн: 22.11.2014 23:47:24
автор: Волошина Екатерина
Вкажіть причину вашої скарги
|
