Батько й мати запросили діточок на свято,
В них сьогдні ювілей, вже роки загатом!
Прожили. Ось пролетіла й п`ятдесятка з гаком.
Не журились працювали, веселенька хата.
Дуже радісні старенькі, троє діток мали
І кожному на науку все повіддавали.
Перший каже, вибачайте, не приніс дарунку,
Був занятий пацієном, вирізав пів шлунку.
Не журися ти синочку, добре що ти з нами.
Другий каже вибачайте, був з товришами,
Я нічого не купив та все ж буду з вами.
Добре що і ти прийшов, дякуєм за шану,
Головне що ти із нами, не кинем догану!
Так і третій відповів, дуже був занятий,
Біг щосили, не спізнився , працював завзято.
Не журіться дорогенькі , ми і не чекали!
Звикли вже давно до злиднів ,вчили, доглядали!
Скажемо вам нині правду, ми й не побирались,
Все часу нам бракувало, так що й не вінчались.
Що це ви таке речете, мамочко і тато,
Невже хочете сказати що ми всі байстрята?
Що байстрята то байстрята, нема що казати,
А що скупі, це вже ваше! Соромно признати!
