Долина нарцисів
Вона була графиня, а він - гончар простий.
У неї повні скрині, у нього дім пустий.
У неї іменини, їй діаманти милі ...
А він з шматочка глини зліпив нарциси білі.
Прибули гості пишні, вже й музика звучала,
Та молода графиня усе його чекала.
Їй дарували перли, троянди та іриси.
А очі все шукали того, хто ніс нарциси.
Їм ніч накрила ложе цнотливими квітками.
Прийшло до них кохання з безцінними дарами.
І руки шаленіли, й не знали губи втоми...
Він був для неї лицар, а не гончар-сірома.
А зранку їй сказали: не пара він графині,
Хоч очі в нього гарні, та руки завше в глині.
Та жити без любові графиня не хотіла...
Упала на долину і стала цвітом білим.
Приспів:
Подаруй мені, милий, долину нарцисів,
Де кохання у травах й легендах живе.
Подаруй мені, милий, долину нарцисів,
Де сльоза білим квітом весною цвіте.
Оксана Максимишин-Корабель
29 жовтня 2014
