Сьогодні з чоловіком посварилась...
Сказала, що не можу більше так,
Що від його брехні давно стомилась,
Що він не той, що все в житті не так
Сказала, що терпіти я не буду
Його відмовок і лайливих слів,
Що йому всього цього не забуду
І щоб не супив своїх чорних брів.
Сказала, що зарплати в нього трішки,
Житло - коробка чорна із вікном.
Набрид вже анекдот про шлюбне ліжко...
Із відчаю назвала ще й козлом
Сказала: "- Бачити тебе не хочу!
І на душі паскудно... І рушник не мни..."
А він спитав, про що це я торочу
І гримнув міцно новими дверми...
Чекаю я уже години зо три
Не дзвонить, гад, і не вертається назад
Хоч посварилися не вперше - вкотре
Щось не подобається цей його парад.
За північ... Тихо дзенькнув ключик
І повернувся легко у замку
Невже прийшов! Держись, голубчик...
Та звістку він приніс таку:
"Оце - шампанського три пляшки.
Будемо пити двоє до тих пір,
Допоки не впадемо рачки
Або до світанкових зір,
Допоки не згадаєм за що
Кохаєм одне-одне так..."
Яке прекрасне він ледащо!
Який чарівний він лайдак!
чудовий жарт - достовірний 
що йому треба 
