Ми жиром не запливаєм.
За нами ще ТІ бої.
І проміжок часу маєм,
Аби осягти її-
Ту Істину, що в натхненні
Спадає в долоні нам,
В скляних домах сьогодення
Що схожа на Божий Храм,
Синовньою що любов"ю
До предків, до давніх Вір,
У серце втікає кров"ю
Струмків, що зчиняють вир
Надій, сподівань, уявин-
Все те, що ти нам даєш,
І воду Дарунку Мамі
У відповідь нашу п"єш,
Ти, наша Вітчизна мила,
Наш Дар, що горить у нас,
Що Сяйво Руси творила
У світлий і темний час,
Що як неосяжне небо,
Глибоке і голубе...
Нелегко? Скажи, як треба.
І МИ ЗАХИСТИМ ТЕБЕ.
Тільки там мудрі люди слушно радили не "усікати" дієслова. У першій строфі теж: запливаємо, маємо. Нічого, що трохи розмір "ніби псується", він не псується, це так здається Вагоміше стає! Перепрошую, що втручаюся куди не просять.
А щодо патріотизму, то Ви й самі знаєте наскільки я поділяю Ваші почуття.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Надій, сподівань, уявин- Все те, що ти нам даєш..." так багато надій, так багато сподівань... Вони не можуть бути марними... Україна мусить вистояти! З такими чоловіками, як Ви, Сергію, ВИСТОЇТЬ!!!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З такими дівчатами, як Ви, сонце- ОТ ТОЧНО ВИСТОЇТЬ!!!