(Українським десантникам)
Холодна ніч опустить чорні крила
До нашої прадавньої землі,
Хай спить моя земля, хай спить країна мила,
Та хтось не спить у вранішній імлі.
Ми скажем так – хвалити нас не треба,
Не треба нам високих марних слів,
Берети наші сині, як синє наше небо,
Як сині очі наших матерів.
Ми за́вжди – перші, завжди будем перші,
Як вістря від сталевого меча,
Лише тоненькі стропи тримають наші душі,
Коли летить назустріч нам земля.
Неначе ангели, ми вміємо літати,
І наша музика – мотори літака,
На кожного із нас чекає вдома мати,
І дівчина на кожного чека.
Ми завжди – перші, завжди будем перші,
І офіцери наші сиві в тридцять літ,
Про нас іще напишуть і пісні, і ві́рші,
Про наш небесний зоряний політ.
Але у кожного із нас – свої дороги,
У кожного – букет юнацьких мрій,
Та розриває тиху ніч сигнал тривоги,
Звучить наказ і ми йдемо́ у бій.
З святих небес на диких крилах вітру
Летить десант до грішної землі,
Вкраїна спить, Вкраїна просто вірить,
Що ми її прикриємо грудьми.
19.07.2005
Пісня "ВДВ"
https://www.youtube.com/watch?v=o_F1qHcvWOU
