Цеж скільки розвелося вже поетів,
Нахабних і зрифмованих знавців.
А їх книжок, як сміття у кометі
В окрузі навіть менше горобців.
За карканням співців пошти не чути,
Круковоронний в хмарах апогей.
Крізь сірий стрій й фінансові редути,
Слова прекрасні рідкісні в людей.
О, як я хочу разом їх зібрати,
В промінні сонця сплетені з чудес.
І спраглу душу людську втамувати
Щоби поет у кожному воскрес!
Мало писати римовані речі, справжній поет несе любов, любов до ближнього, любов до всього земного... а останім часом бачимо поетів протилежного напряму, я б сказав техні них поетів, але там душі немає...
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будем ми - будуть вірші...
