Цеж скільки розвелося вже поетів,
Нахабних і зрифмованих знавців.
А їх книжок, як сміття у кометі
В окрузі навіть менше горобців.
За карканням співців пошти не чути,
Круковоронний в хмарах апогей.
Крізь сірий стрій й фінансові редути,
Слова прекрасні рідкісні в людей.
О, як я хочу разом їх зібрати,
В промінні сонця сплетені з чудес.
І спраглу душу людську втамувати
Щоби поет у кожному воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520573
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2014
автор: Дід Миколай