Рідна земля
Ранок викресався з ночі,
Сріблить перлами квітки,
Зазирає радо в очі,
Розмузичились пташки.
А на небі ні хмарини -
Безкінечна голубінь.
Біля ставу кущ калини,
А з цвітінь – цвірінь-цвірінь…
Сонце вгору покотилось
Золотавим колесом,
А в зеніті зупинилось
Слухать з луків – піть-полом…
Біля річки в прохолоду
Поховалась комашня,
П’ють вербички срібну воду…
Пестить чарами весна.
День до вечора сідає,
Загорілися зірки,
Земля рідна засипає,
Нарядившись у вінки….
Повис місяць, мов підкова,
Вітерець притих в гаю,
Ген замріяна діброва,
Тут садочок… Як в раю…
12 квітня 2013 року
