Запалало! - Гадали, минеться.
Не судилося. Полум'я зле
Вигризає до самого серця,
Вже і серце кусає мале,
А над полум'ям в дим і у небо
Відчайдушний волає набат,
Про останню, про крайню потребу
Розпинається треллю токкат.
Та нікого... Порожні простори,
І відлуння самотнє бринить,
Ріже обрій, від спалахів хворий,
На шматки його голосу нить,
А пожежа лютіє і зліє,
Розповзається вже навсібіч,
Яскравіше горить, і надія
Відступає все глибше у ніч,
Вже не сила на поміч скликати,
Де та поміч?! - з вогнем сам-на-сам,
Лиш до Господа можна волати
І ввіряти життя Небесам:
Милосердний, святий, милий Боже,
Подивись, ми по очі в огні -
Лиховісний, безжальний, ворожий,
Ми з Тобой проти нього одні...
...І під ранок, коли вже востаннє
Пролунав відчайдушний набат,
Грянув грім! - і пожежі палання
Придушив із Небес водоспад.
2014 р.
Обнадійливо!!!!!!!!!!!!!
Думаю, що ви знаєте, Максиме,в Карпатах, коли починається гроза, дзвонар підіймається на дзвінницю і почитає дзвонити, і гроза слабшає і відступає: - мені так хочется, аби на всі церковні дзвінниці в одночасся піднялися дзвонарі і задзвонили, думаю лихо відступило б, але ми ще не одностайні в своєму бажанні миру, тому гроза все більше і більше збирається над нашим краєм.
Гарний вірш, дякую.
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, знаю. Нам нема більш на кого сподіватися - тільки на себе і на Бога. Тоді - перемога за нами.
