"Люби Украину, как солнце, люби ..."
Люби Украину, как солнце, люби,
Как ветер, как травы, как воды ...
В минуту счастливую, в радости миг,
Люби также в час непогоды.
Люби Украину во сне, наяву,
Наш вишенный цвет Украины,
Живую и новую всю красоту,
Язык наш с тобой соловьиный.
Меж братских народов, таких дорогих,
Сияет она над веками ...
Люби Украину всем сердцем своим
И всеми своими делами.
Для нас она в мире поверь мне, одна
В пространстве и сладостных чарах ...
Она в дальних звездах, и в ивах она,
И в каждом сердечном ударе,
В цветке, в птичьем пеньи, в электроогнях,
И в песне, в мыслителя думе,
И в детской улыбке, в девичьих глазах
В знамен багровеющем шуме ...
Как вечный огонь, освещает путь нам,
Идет по дубравам лазурным,
В тревожных гудках волн седого Днепра,
И в облачках этих пурпурных,
И в той канонаде, развеявшей в прах
Людишек в зеленых мундирах,
В штыках пробивавших дорогу в веках,
Чтоб стать украшением мира.
О, юноша славный! Пусть будет твой смех,
и слезы до смертной кручины ...
Нельзя полюбить нам народов других,
Когда в сердце нет Украины! ..
О, девушка! Родину нашу любя,
Борись за страну, что едина.
Твой суженый быстро разлюбит тебя,
Разлюбишь, коль ты Украину ...
Любите в труде, и в любви, и в бою,
Как песню, как свет над землею ...
Нам нужно сберечь Украину свою!
И вечная слава Героям!
11 июля 2014
Владимир Сосюра (1898 - 1965)
"Любіть Україну, як сонце, любіть..."
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
ID:
520112
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 28.08.2014 17:51:07
© дата внесення змiн: 29.08.2014 08:45:59
автор: Володимир Туленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
