Туманними снами, ледь чутними тихими кроками,
Під захистом зорями всипаних срібних ночей,
Стежками далекими, поміж гора́ми високими
Приходить до мене Світло Моїх Очей.
Розвіяно попіл від згарища мрій загублених,
Розкидано намистини колишніх образ.
Я в снах милувалась очима безмежно любими,
І знала: за межами снів ще для нас не час...
Він душу мою заколисував серця піснею,
Він тіло обіймами ніжно моє огортав:
Замріяним вітром, росою, зорею пізньою,
П'янким запашним ароматом квітучих трав.
Він був кожним звуком, він був кожним подихом Всесвіту,
Він був його барвами, був його світлом і тишею.
Він був наймилішими ба́жаними тенетами,
Був Світлом Очей Моїх, Богом мені залишеним.
Обі́рвуться сни, й тільки серце про нього знатиме:
Воно обігріте його неземним теплом.
Він зараз вдорозі, назустріч пройшли вже багато ми
А поки що Світло Очей стереже мій сон.
28.08.2014
