Лист східному брату
Добрий день, мій східний брате,
Пише брат з Галичини.
Дозволь тебе запитати:
Як там доньки? Як сини?
Як дружина? Ще працює?
Чи на пенсію пішла?
По світах чужих мандрує..?
Мабуть скрізь уже була?
Кажуть всі у вас багаті,
Особливо шахтарі,
Феодальні мають хати,
Навіть копанки в дворі…
Та в усіх є своя справа,
Хоч копай, а хочеш куй,
Любить вас чужа держава…
Радий я, хоч ти буржуй…
У вас всі живуть в достатку,
Навіть маєте рублі,
Які шле московський батько,
До Європи щоб не йшли…
Та й навіщо та Європа,
Коли ти і так в раю,
Хай ідуть туди холопи
І батрачать в їх краю…
В тебе й тут німецькі мешти,
Колесиш на їх авті,
Теж лишаєш в кнайпах решту…
Ходиш в їхньому пальті…
П’єш у лавці власне пиво,
Називається „Сармат“…
Не життя - суцільне диво…
І все це для тебе, брат.
Радий я за тебе, брате,
Добрі в вас керівники,
Таких варто захищати,
Від повстанської руки…
Ходять слухи, що в тітушки
Записався твій синок
І влаштовує „нарушки“
На „майданутих“ жінок…
Розганяє демонстрантів…
Що потрібно цим хохлам?
Клянчать волю, та гарантій…
Такий гембель нащо вам?
Кажуть „єври“ ти в офшори
Відправляєш день-при-дні,
А добра - повні комори…
За це радісно мені…
Йде молва: ваші казаки
Кличуть військо аж Кремля,
Щоб надерли хохлам сраки…
Рот закрити вольним - бля..?
Нехай валять до Європи
І не вадять файно жить…
Бороніть же Гепу й Допу,
Як звитяжців їх любіть…
Вас Вітчизна не забуде,
Ну, і влада звісно теж…
І вам пам’ятником буде,
Терикон – один… без меж…
Чув, що доньки у Росії,
Держать ввечері Арбат…
Рад, збулися твої мрії,
Манна впала тобі, брат…
Та й у тебе видно шахта,
Як Єгипетський курорт,
Мов на свято йдеш на вахту…
Видить дбає про вас й чорт…
Влада зводить вам лікарні,
Де жирують шахтарі,
Забігайлівки є гарні –
Є де дітись дітворі…
Блищать рівненькі дороги,
Наче куряче яйце,
А впродовж церкви й остроги…
Владі кланяйтесь за це…
Плавлять сталь у вас заводи,
Ще їх Юз побудував,
Для робочого народу
Їх Ілліч заповідав…
Правда є в вас й несвідомі,
Які пруться за кордон…
А тобі певніше вдома,
Власна хата - бастіон…
А ще тягне до Росії,
Де ведмеді і Сибір…
Там мороз хохла зігріє…
О, там хороше – повір…
А навіщо вам культура?
Що вам є коли читать?
Бува скиглить якась „дура“,
До нудоти - „туди… мать…“.
Вам навіщо солов’їна?
Теревенити з хохлом?
На ній світ зійшовся клином?
Краще кістка під столом…
Бачу , в тебе все чин-чином,
Одним словом – ліпота,
Звідусіль добробут лине,
Аж туманить сліпота…
На листа твого чекаю,
Будеш вільним, напиши,
Тільки я тебе благаю,
Як не так щось - не гріши…
Всім привіт від твого брата,
З файної Галичини…
Нехай квітне твоя хата,
Між кущами калини…
18 лютого 2014 року
Що я хочу сказати з приводу цього вірша.. Я живу на Сході,у файному місті Маріуполі(де і у нас є патріоти). Хочу сказати,що багатих людей у нас зовсім мало,а шахтарі-це бідні люди,які важкою працею заробляють собі на життя...Сумно усвідомлюваті,що мешканці твого міста та твоєї області можуть продати свою Батьківщину за певну суму брудних грошей,важко усвідомлювати, що більшість людей твого міста-сепаратисти,які у своєму лексиконі знають тільки слово "Росія",а проживають,їдять за гроші рідної країни,важко,коли ці покидьки стріляють у своїх побратимів...Але попри все це у нас є і патріоти,люди,які попри всю брехню,яка лунає зараз всюди,залишаються вірними дітьми своєї країни,які ходять у вишиванках та спілкуються українською мовою,які не звертають уваги та всю цю погань,яка йде до нас із російських кордонів... Нас небагато,але ми Єдині,і завжди будем вірні своїй Батьківщині-Україні!!! Слава їй! Героям Слава! Дякую за цей зворушливий,патріотичний та проникливий вірш,який чіпляє своєю щирістю!!!
З повагою,Олена!
Микола Паламарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олена, я вже тебе люблю. Я не про всіх написав, я про заблудлих
Чудово!!! Дотепно, не зла, а щира українська іронія, яка нам властива.
Час невеселий, проте сміялась від душі!
Дякуючи, беру в обране. Почитаю друзям, вони цінують такі речі.
Микола Паламарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світлана, дякую. Я найдобріший, але за Неньку.., сама знаєш що...
Все вірно, якщо узагальнювати, Миколо! Та не треба - є там (і багато) небезнадійних... Сиділи в тюрязі надто довго, щоб так ось взяти і... проснуться. Але і то наша Україна... наша спільна земля - Слобожанщина, Південь, Дике поле. Напишіть щось таке, дотепнику, щоб вонивідчули рідною Вашу Галичину! Їм там зараз, ой як важко!
Успіхів!
СЛАВА УКРАЇНІ!
Микола Паламарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не про всіх, я про боягузів і безмізких.Героям Слава!
не зла, а щира українська іронія, яка нам властива.
До речі, у мене про галичан гарна думка:
