Мене смішить неадекватна поведінка,
І не важливо: чоловік чи, може, жінка
Кипить в словах, пускає шершні-кулі з рота,
Серце у грудях ледве втримує аорта.
Не мовить, ні, слова злітають наче градом,
Стріляють мітко словоблудним матоградом,
Й не пробивають навіть першої пластини
Броні терпіння адекватної людини.
Програє швидко попри всі свої старання,
Бо холостими кожен крок – то спотикання,
І правоту свою доводити так вміють
Ті, що у справі ні х... не розуміють.
( їх же мовою)
Зі сторони на те дивитися цікаво:
Хто ж це за шиворот залив "біднязі" сало,
Що очі стали, мов базедова хвороба,
Горить обличчя - як із печі щойно здоба.
Кровоприплив зробив зі слів і мозку кашу,
Всі аргументи вмить звелись до "Єралашу",-
Хто адекват – причину лайки зрозуміє,
І рук марати в те, що "пахне", не посміє.
А хто себе рівняє з тим неадекватом -
У суперечці оперує тим же матом,-
Мене смішить неандертальська поведінка.
За Вами висновки. А я?...., а я – блондинка.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іноді використовую такий аргумент, коли бачу, що потрібно уступити більш правому у певному питанні ( на його думку) неадеквату (на мою). Ну що ж з блондинки візьмеш . Щиро дякую, Світлано.
Ох... знаю і я таких "вибухонебезпечних" людей, що люблять усім доводити свою правоту, навть коли її немає. Їх треба просто ігнорувати. Нервові клітини не відновлюються.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Богданочко. Я це зрозуміла, ставши свідком і частково учасником вищенаписаного.
. Щиро дякую, Світлано. 
