Дощі і роси падають із неба
і б"ється море в береги-так треба.
Закон життя-хто може відмінити?
Ми всі повинні в цьому світі жити.
Дерева одягають пишні шати,
весна приходить-стукає до хати.
Ліси,сади верхівками кивають-
вони її давно уже чекають.
Заборонити може хто деревам
всміхатися до сонця і до неба?
Хто їм листочки вирізав з смарагду?
Закон життя розкаже людям правду.
Високі гори небо підпирають,
що там внизу не бачать і не знають.
А хто внизу-піднятись в гори мріє
і тільки вітер там і тут лиш віє.
Долинами біжать річки до моря,
велична і тяжка у них дорога.
Багато треба перешкод здолати,
щоб хвилями в морях собі гуляти.
Закон життя-і сонце вранці сходить.
А день пройшов-і ніч уже надходить.
І небо в зорях-дивне полотно-
всі візерунки вишиті давно.
Я хочу жити і цей світ любити,
як подарунком цінним дорожити.
І вірити завжди в закон життя,
щоб не судитися законом небуття.