«Чи буває початок в кінці?» - цим питанням я мучила свою підсвідомість уже не перший день, та навіть і тиждень.
Переживши такі повороти долі, перестаєш бути оптимістом, перестаєш думати про краще, починаєш аналізувати якість непрості життєві ситуації, робити висновки,забивати собі цим голову і переконувати всіх, що це й справді важливо,
«Але це ж важливо», - кричала я в нічних снах, «Почуйте мене, будь ласка, не будьте байдужими!!!».
Всі стали байдужими, безликими, ніби готуються до кінця світу. Кінець світу настав, повірте, ми перестали бути «людьми», ми стали якимись «виживалками». Людьми, які потребують лише грошей, достатку, власних задоволень. Ми перестали бути цивілізацією, тепер ми просто мавпи.
«Цікаво, а теорія Дарвіна має зворотний ефект?» - цим питанням я цікавлюся уже не перший день, і починаю розуміти, і певно кожен з нас розуміє, що має. І він просто не встиг дописати свою роботу « Походження видів шляхом природного добору» належним чином. В нас все відбувається трішки в перекрученому вигляді : сильніший вбиває слабшого і стає психом, психом, який деградує на очах, його важко ідентифікувати від мавпи. Цей псих прагне не до розвитку, а до антирозвитку. Зворотна теорія, смішно, але правдиво.
«О, Боже, невже я дійшла до того моменту, коли я почала розуміти сенс життя?» - знову закрутилося у моїй голові.
«Та ні, навряд. Я нічим не відрізняюся від виживалок. Я виживала також, тільки якась свідома, чи що».
Смішно з самої себе, заговорила про свідомість. А що ж таке « ця свідомість»?
ID:
494058
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.04.2014 22:31:21
© дата внесення змiн: 21.04.2014 22:31:21
автор: не_твоя
Вкажіть причину вашої скарги
|
