Мільйони несказаних слів,
Мільйони розтоптаних душ,
Мільйони розбитих
сердець,
Мільйони...і це не кінець.
Слова які сказав колись
Шекспір,
Що"світ театр,люди тут актори"
І ролі пише хтось за нас,
Від сліз людських, солоне
навіть море.
А небо,небо манить в
далечінь,
І дощ холодний проникає десь
у душу,
Піднімаючись далеко в
височінь,
Забуваючи на мить... та жити
мушу.
А ми забули,що таке душа!
А ми забули,що таке
кохати!
Здається перевернута земля,
І все,що залишається
страждати.
А де ж ті крила,що несли у
небеса?
А де ж та віра,що завжди так
окриляє?
Холодні зорі залишаються мені,
Холоде сонце вже не
зігріває.
Замерзлий рай,якого вже нема,
Розбиті мрії ніби куски льоду,
І навкруги,тепер лише зима,
І світ,що зупинився у
очах...
Того,що було більше вже нема.
Надія Кишеня 31.01.2013.
