Жити!!!
Зробити сотню помилок, тисячу спроб повернути неможливе, мільйон робіт над помилками. Коли падаєш через власну необережність - підводишся і рухаєшся далі. Побиті коліна потребують догляду та лікування . Терплячий , досвідчений лікар Час загоює рани. Наступного разу передбачливо оминаєш місце падіння, йдеш іншими стежками, уникаючи неприємних спогадів. Навчишся ховатися від відчаю та минулого. Думаєш: «Нарешті, цілковита безпека.» І раптом камінь…Великий, темний, під колір неба у той похмурий день, несподіваний, як дощ подій, що зруйнував твій настрій. У голові кружляла вперта думка про те, що нещасливе місце далеко… Летиш додолу знову. Вкотре? І винен не страхітливо-загрозливий камінець, навіть не дощ, який перетворив хвилясту стежину в ідеальне місце для ковзанки, ні. Знову це відчуття... Очі зрадили, увага, пам'ять, що? Краплинки випадковостей, неохайна робота над помилками та порушена координація. Нічого. Зорі винні : одна яскрава та велика погасла назавжди, якась опинилася у чужому сузір’ї, інша непомітна для ока… Нічого, так необхідно:впасти сьогодні аби полетіти завтра. Прикро, але справедливо. Досвід, гіркий, але власний. Падати і ставати на коліна - різні речі, шкода, не всі усвідомлюють різницю. Приниження – порожні, беззмістовні слова. Це навіть не критика. Приниження не схоже на доречне зауваження. Хоча…пробачте, таки є зміст: « Не досягла успіху- возвеличусь на твоїх падіннях». Таким потрібно впевнено і сміливо промовляти: «Щасти». Мої невдачі стануть моїми перемогами, мій біль бумерангом повернеться до кривдника, мої спроби перетворяться у можливості, а ваші слова відлунням прозвучать. Вони порожні, порожні, колючі, немов терен, уїдливі та підступні. Дзвенить голос, а всередині – порожнеча. Станете вищими, якщо принизите?
А я безглузда та непередбачувана,роблю сотню помилок , падаю, щоб підвестися. Я наївна,звикла вірити людям, так я нерозумна, але щира. Навіть тоді, коли туман брехні з ваших вуст намагається затьмарити очі, навіть тоді, коли болять не коліна, а душа, навіть тоді, коли здається, що весь світ у змові . Я слабка, але сильна. Не стану на коліна, навіть під тягарем звинувачень. Можете навантажити тону образ, притрусити камінням зрадливості для власної певності. Не з того походження, не із тієї країни аби терпіти приниження. Вчинки говорять голосніше, за слова. Мої невдачі викликають у вас сміх . Коли ламаються слабкі, ніхто не звертає увагу, коли падають сильні – їм плескають у долоні під вигуки «Браво!!!» Нехай, сьогодні у моєму житті була шалена злива болю, яка перетвориться на різнобарвну веселку. У вашому житті все стабільно. Порція принижень для інших, порошинка з ока сусіда та довжелезна колода, ні, не з ока, з серця, якого майже не залишилось. Я не маю жодного права судити, я не маю бажання витрачати час, вас судитиме життя. Будьте певні: перехиливши шальки терезів на свою користь, чекайте повернення бумерангу справедливості, який з’явиться несподівано та боляче вдарить. Терези розсудять чесно.
Я буду падати, але ніколи, чуєте, нізащо в світі не стану на коліна!!!
ID:
492826
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.04.2014 23:37:54
© дата внесення змiн: 15.04.2014 23:37:54
автор: Щаслива нещасна
Вкажіть причину вашої скарги
|
