Райські плоди не смакують Івану,
Проситься в тіло козацька душа.
В пояс вклонився єдиному пану: -
"Боже, прости отамана Сірка.
Хочу на землю, бо лихо там коїться...
Віддав побратимам правицю мою.
А рана кровить , а рана не гоїться.
Я ж ворогів й без руки зупиню.
Уже супостати над мовою глумляться,
Як каламуть стали води Дніпра.
А гетьмани б'ються, а гетьмани чубляться,
В кого коштовніша є булава.
Господи, дай мені тільки цю нічечку.
В шапку насиплю святої землі.
У церкві маленькій поставлю я свічечку
І помолюся, мій Боже, Тобі.
А потім піду до смертельного бою,
Напущу мани на московськую рать.
Серце своє лиш тоді заспокою,
Як буде орда з України тікать.
Шабля святилася в ніч Маковія,
Ще пам'ятає вона мій розмах.
Снігом і влітку чужинцям завію,
Сірко-характерник галдує в боях".
Райські плоди не смакують Івану,
Рветься на землю козацька душа.
...Господи, ніч, дай ту ніч отаману,
Бо вже зачекалась Вкраїна Сірка.
Оксана Максимишин-Корабель
11 березня 2014р.
