У одній країні милій-
Здогадайся сам, якій-
На прилавках раз з"явились
Балакучі хом"яки...
Та такі ж іще драйвові-
Що не скажеш, наче в сні-
Все незмінно, слово в слово,
Переказують мені...
Невідомо, як це стало,
Що слова у хом"яків
Трансформуючись, міняли
Те, що ти сказать хотів.
Якось дивно відтворилось-
З чиїсь легкої руки
Мова хазяїв змінилась
В виконанні хом"яків.
Згодом- хочеш, чи не хочеш,
А- скачи вже, бісів враже!-
Хом"яки собі белькочуть
Не своє, сусідське кажуть.
А під ту сусідську мову,
Що її не чуєш суть,
Інші тихо-хом"яково
Все несуть, несуть, несуть...
Не помітили, як сало,
Неприховане на горе,
Під шумок перетягали
До сусідів у комору.
Поки гнати їх на весну
Роздивилися, нажаль,
З балачками перенесли
До сусідів весь врожай.
Врешті-решт, як роздивились,
Почали до біса гнати-
Повтікали до сусідів,
Ще й грозяться покусати.
..... ..... ..... .....
То ж до того, як ви спати
Полягаєте на лавку,
Перш сходіть порозглядати,
Що з"явилось на прилавку.
хом'ячки- то дуже небезпечно...cпочатку ви маєте одного...потім купуєте йому парочку...потім та парочка все вас радує і радує...а ви бігаєте три роки по місту-кому продати...кому віддати...бо ж не викинеш...не втопиш...бо ще Екзюпері писав,що ми відповідаємо за тих,кого приручили...і аж коли здохне останній хом"як (своєю смертю) ми з полегшенням зітхаємо...хай Бог нас простить
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О! Ви пройшли через складний життєвий іспит, Наталі... Я відчуваю...
