Я вірю справді вірю, що є справжнє кохання.
Проте, я знаю, добре знаю, що від нього одні лиш страждання!
Хоча, це найкраще понад усе, що у світі є,
Але до мене воно ніколи не дістане.
Сподіваюсь, що у нас усе вийде,
Я впевнений, що любов до нас прийде!
Що ми вічно будемо щасливі,
Завжди юні, завжди красиві та чутливі.
Але доля обійшла нас стороною,
Розлучивши назавжди мене із тобою!
Ніколи, вже не зійдемся ми знову,
Ніколи не відчуєм цю теплу розмову!
Не промовим один одному ласкаві слова,
Не зможу сказати, що любов ти моя!
Назавжди залишусь із шрамом у душі,
Бо навіки цей спогад буде в мені!
