Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Елені Елізабет Фрост: Тарас Шевченко - ВІРШ


Елені Елізабет Фрост: Тарас Шевченко - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 53
Персональный ЧАТ A.Сенів
Персональный ЧАТ Candy
Персональный ЧАТ Dominique
Персональный ЧАТ Dovgiy
Персональный ЧАТ Fialka@
Персональный ЧАТ HellenKa
Персональный ЧАТ Kostyanika
Персональный ЧАТ KsyshkaRunner
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ Meggi
Персональный ЧАТ Mustang
Персональный ЧАТ Ovmagas
Персональный ЧАТ Sun`s Son
Персональный ЧАТ Івашина В.І. 2
Персональный ЧАТ Андрей Пущин
Персональный ЧАТ Загублена в собі
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Мілена Ділан
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Марат Єсенський
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ НАУМ
Персональный ЧАТ Надія Рубінська
Персональный ЧАТ ОДИНОКА ВОВЧИЦЯ
Персональный ЧАТ Олександр Кобиляков
Персональный ЧАТ Петро Фургіта
Персональный ЧАТ Потусторонний
Персональный ЧАТ Похмурий_клоун
Персональный ЧАТ Руденко Олекса
Персональный ЧАТ Сідий
Персональный ЧАТ Салтан Николай
Персональный ЧАТ Світлана Моренець
Персональный ЧАТ Тачикома
Персональный ЧАТ Той,що воює з вітряками
Персональный ЧАТ Чаррли Деккер
Персональный ЧАТ Юлія Нечипоренко
Персональный ЧАТ Юлія Поліщук
Персональный ЧАТ джульєтта

 прихованих - 15 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Тарас Шевченко

́На Україні, рідній неньці,
Жив-був колись собі кріпак.
Із горем був він на одинці
Без батька й матері. Приймак.

Блукав самотньо між світами,
Безрідний був він сирота.
«Так тяжко жить без батька-мами,
Коли в тебе й рідні нема!..

Так тяжко жить, коли не люблять,
На працю силою женуть!..
Не обіймуть, не приголублять,
Без сили впадеш – засміють…

Отак в неволі довелося
Прожить мені аж півжиття.
Хоч посивіло все волосся –
В панів немає каяття:

З мене глузують і сміються,
Бридким недолюдком зовуть.
А я панів тих не боюся:
З бенкету геть не проженуть!

Поважна, бач, я став людина:
Художник я, та ще й поет!..
Одна особа попросила
Намалювать її портрет.

А був то пан такий жорстокий:
Селян все голодом морив.
А сам товстий був та широкий,
Хоч поросям по пиці бий!..

Його-таки намалювати
Я згодився, ще й попросив
П’ять днів його не годувати,
Щоб усі дні ці він постив.

Та й пан на це-таки був згодний:
Він вдяг мундир свій, ордени.
А я на жарти був охочий,
І малював його п’ять днів!

Пан дуже схуд, і зголоднілий
На мене вовком поглядав.
Та я, художник неквапливий,
Помалу його малював…

На п’ятий день цей пан не втерпів:
Той піст його-таки дістав!
Хоч я й портрета не завершив,
Його він і таким забрав.

Мені потім розповіли,
Що в нього жінка все ж питала,
Про ті трикляті ордени,
Чим пана дуже налякала.

В обличчі з остраху змінився
Він і тихо-тихо простогнав:
«Якби він з ними ще й возився,
Я б точно з голоду пропав!»

Отак з панами я воюю,
Навчаю їх любить людей.
А як вони не зрозуміють –
Вдаюся до нових ідей!»

Отак Шевченко розважався,
Навчав панів, як в світі жить,
На жарти їх не ображався
І закликав людей любить!

ID: 471824
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 11.01.2014 19:12:38
© дата внесення змiн: 11.01.2014 19:12:38
автор: Елені Елізабет Фрост



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (168)
В тому числі авторами сайту (5)
Ірина Кохан, klakova, віталій чепіжний, Міра Мальська, Оля Бреславська
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайту.
Нові твори