Я к нему поднимусь в небо,
Я за ним упаду в пропасть,
Я за ним, извини, - гордость,
Я за ним одним, я к нему одному.
Ирина Дубцова «О нем»
(Візит до психолога)
-Доброго дня! Сідайте, будь ласка! Кави?
-Ні, дякую. Склянку води, якщо можна.
-Звичайно! Ось хустинки, якщо треба. Вам зручно на канапі? Ну, розказуйте, з чим ви прийшли? Почекайте! Вас не бентежить, що я така молода?
-Ні. Зовсім ні. Ви ж заміжня. Розбираєте сімейні проблеми. Отже, зможете щось підказати. Ви тільки не перебивайте мене, доки я не закінчу. Згода?
Я заміжня більше 20 років. Син одружився і тепер живе окремо. І після весілля чоловік раптом заявив, що пора нам налагоджувати мости. А то якось тихо в домі… А мені вже не треба, розумієте? Мені уже і так добре. Спокійно. Я створила свій, віртуальний світ, і живу там. Пишу вірші (такому собі віртуальному ідеалу). Спілкуюся з творчими людьми. Дуже теплі спілкування! Ми потрібні одне одному, щоб не мерзнути. Не хочу думати тверезо. Не хочу повертатися в реальність.
Ні, не те, що я днями сиджу в інеті! Я працюю. Ходжу в гості до подруги. Рідко – на концерти, в кіно, або просто гуляю по місту. Одна чи з нею. Ось тільки вихідні, коли немає куди піти… Чоловік з п’ятниці на дачі. А я одна з усією купою хатньої роботи… І з пусткою в квартирі. Але я давно одна. Притерлася. Знаходжу в цьому свою світлу сторону – ніхто не заважає. Не командує, як щось роблю НЕ ТАК. Я ж для нього роблю! Турбуюся, щоб було прибрано-наварено-чисто. Іноді тільки закрадається думка – може, якось неправильно живу?
-А ви чоловікові читаєте свої вірші?
-Читаю окремі. Він недавно теж мені написав. Без рими, правда. Така собі сповідь, яка я невдячна…
-Ось бачите! Він намагається розмовляти з вами мовою, близькою вам! Отже, хоче зрозуміти!
-Знаєте… Я намагалася з ним поговорити. Навіть придумала гру – «обійми мене». Пояснила йому, що мені конче потрібно, коли я зустрічаю його з роботи, щоб він обнімав мене… Хоч на декілька хвилин…
-Цікаво! І що?
-Він пам’ятав про моє прохання. Цілих 2 тижні…
-Ну, можна ще спробувати декілька технік! Я вам напишу! Ось мої рекомендації! Звичайно, було б краще, якби ви прийшли вдвох!
-Ні. Він не опуститься до цього.
-От дайте мені відповідь на питання «Що повинен зробити ваш чоловік, щоб ви могли кохати його, як раніше? Є такі бажання?»
-Нічого. Він не може зробити НІЧОГО.
-Так не буває! Подумайте! Почитайте оцю літературу! І фільми оці я вам порекомендую – теж корисно подивитися! Ось побачите – все у вас буде добре! Ви ж обоє цього хочете!
-Дякую. Час вичерпано. Я піду.
-Приходьте з результатами! Будь-якими. Розберемося.
-Ще раз – дякую.
Даремно я приходила… Нічого нового вона мені не сказала. Все це я читала в книгах по психології. І фільми ці уже дивилася. А техніки – так, можна спробувати. Але навіщо? Осінь. Дерева пожовкли і почали опадати. А я зараз візьму балончик із фарбою, і почну підфарбовувати кожен листочок. Старанно, як школярка. З усмішкою. З радістю. З сяючими очима. Гарне деревце! Зелене! Але несправжнє. Не лежить душа. Не тягнеться серце. Не переживає. Не літає. Не болить. Тоді навіщо?
Днів через десять маю намір одну працю невеличку опублікувати; гадаю, вона зможе, певною мірою, бути коментарем до цього твору. Принаймні, ліпші думки стосовно цього аргументу мені у цей період часу у голову не приходять.
Дякую Вам
Добраніч)
У американця друзі - лікар, податковий інспектор та психолог. У нас таких "друзей" за одне місце, та в музей. А психолога прекрасно замінять горілка та коханець. І- дешевше.
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот значит как...
Может вы думаете, что я тоже психолог?
Вы ошибаетесь, я обыкновенный инженер (у меня техническое образование).
Я просто иногда чувствую, что на душе у других людей, не более. Я пишу людям стихи (комментарии), где высказываю свою точку зрения на то, как бы я решил подобную проблему. Но это всего лишь моя точка зрения.
Если вам интересна моя точка зрения по поводу вашей проблемы, то мне необходимо лучше узнать вас. Прочитать больше ваших стихов или через общение. То что вы написали - много, но недостаточно. Что вы посоветуете мне еще прочесть из ваших произведений. Что для вас особо ценно или просто нравится вам.
Но повторяю, мой стих это лишь моя точка зрения, а от вас зависит принять её или нет.
Вот это все, что я могу на данном этапе сказать вам, Ирина.
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ничего, Сергей, всё будет ХОРОШО! Мы ведь ВМЕСТЕ! А это - самое главное! А всякие мелочи, неурядицы - разрешим! Люди - на то они и люди, чтобы сочувствовать, помогать, поддерживать друг друга!
І.Терен поетична мініатюра
Тримайся мужа і отця.
Не потурай на клич природи
і на іржання жеребця.
Немає кращого самця,
ніж роботящої породи.
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, це так! Я називаю його "фермером". дуже любить всіляку городину! Ви прямо "в яблучко" потрапили! Не особливо романтичний, вірші пагано розуміє, але вже стільки років - мій. Отже таку вредну та буркітливу мене терпить стільки років недарма! Щось у цьому є! І слава Богу!
сповідь, це завжди добре, *Сповідайтеся один перед одним*,
якщо не потрібно від нього нічого,- я правильно зрозуміла,- то чому так болить душа?
є дуже гарна книжка - Монахиня N *Дерзай дщерь* я її дуже люблю і коли ось так почуваюсь сідаю ( в 101 раз) перечитувати
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Болить, справді. Бо чоловік мій - він непагана людина. Справді багато зробив для мене і багато робить. Хочеться, щоб був щасливий. Але - десь я читала - що кохання живе 3 роки. Не знаю, хто встановив такий строк! Справді - роблю, що можу. І буду робити. А книжку - обовязково прочитаю! дякую!
Ніякий психолог не допоможе, якщо пацієнт сам зрозуміти не схоче, що причина в обох НЕ всередині, а назовні, тобто у відносинах...
А ще не потрібно зациклюватися на самотності і сприймати це не як кару, а як подарунок, в деякій мірі це незалежність від чоловіка, від дітей, і навіть від людей...
Самотність дає шанс самореалізуватися в інших якостях, окрім жінки і матері...
Не знаю, про що ще розмовляла ЛГ з психологом, але в цьому фрагметі замало інформації, щоб робити висновок про професійні здібності психолога, тим більше зі сторони пацієнта чітко вимальовується супротив змінити своє відношення до людей і до життя в цілому, тобто не змінювати когось і підлаштовувати під себе, а знайти спільне щось, щоб обєднувало, а не роз‘єднувало. Якщо змінити нічого не сила, тоді вихід тільки один - жити окремо, або збудувати реальні стосунки з кимось іншим, хоча б лише для того, щоб була можливість порівняти двох ніби-то протилежних чоловіків...
Є й інший метод: підрахувати за і проти, плюси і мінуси, і якщо плюсів більше, то змиритися з мінусами...
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя - як хвилі морські
Припливи, віпливи, штормИ...
Та навіть зибучі піски,
Де тонемо часом ми...
Сьгодні на гребені я,
А завтра порину у вир!
Тримай мене, доле моя!
Матрос я? Чи я командир?
дякую за такий гарний аналіз ситуації!!!!