Чомусь не спиться в пізні ночі,
засинаєш: кидає у жар
І хтось позаду, позаочі,
робить із життя кошмар.
Так важко, й не змикаються повіки
холод тисне за вікном.
Лишається примарою сидіти
за майже зламаним столом.
Горить повітря у легенях
на мить рятує теплий чай.
Думок буває скільки нездійсненних,
буває їм немає край.
