Я у небо споглядала, побачила журавлів,
І легенду пригадала про небесних всіх птахів.
Птахи колись усі у небі не літали,
мешкали на землі і крил вони не мали,
і голос був у них співучий і чудовий
І пір я їх усіх було немов казкове.
І час спливає,добре їм так жити,
але все минає,надумав Бог їх змінити.
По два крила для них створив
І їх носити повелів.
І дзьобами крила на тіла поклали
Важкі вони були і засумували,
Та покірно крила й терпляче носили
І трапилось диво птахи мов ожили.
Крила приросли й стало одне тіло,
І кожна із них у небо злетіла.
Мудрість,яку ми не в силі уявити,
здатен тільки Бог дивом оживити.
Адже ті птахи,які крил не мали,
це наче всі ми ,що горя не знали.
Ти кожне терпіння сприймай мов ті крила.
Щоб твоя душа у небо злетіла.
