Блукаю в снах пророчих і космічних,
шукаючи незнане, що в світах
залишила сучасність архаїчна,
хронічна і комічна (в комі)…
Жах! –
Бо вже не чую крил я за плечима, –
спалено всі пера до очину,
які ледь вчора згашено сльозима…
Як дощем…
А трута нікотину
клубиться у легенях незборимо,
немов туманів яра густина…
Блукаю в снах,
чекаючи екстриму…
Навколо спокій…
Гу-гу!
І стіна.
Довкруж її, мов розпач темінь сива…
Рисунками на скелях натепер
кохання малювали б ми фальшиво…
Так добре,
що у снах
його зітер…
