Ти мене не любиш, не жалієш,
Ну невже не гарна я така,
І від пристрасті все млієш,
Як торкнеться талії рука.
Молодий, і дуже ти чуттєвий,
З тобою не ніжна і не зла.
Скільки ніжив ти, скажи правдиво?
Скільки губ і рук ти пам'ята?
Всі вони пройшли, неначе тіні,
Не торкнувшись отого вогню.
Не одна сідала на коліна,
А тепер на них і я сиджу.
Трішечки заплющиш оченята,
І про іншу думаєш, мабуть.
Я не можу теж тебе кохати,
лину у свою дорогу, й путь.
І як раптом йтимеш по алеї,
щось таке ти бовкнеш про любов,
я, можливо, вийду теж до неї
і зустрінемось з тобою знов.
ти мене обнімеш, усміхнешся.
«Добрий вечір»- скажеш в тишині.
Я також до тебе усміхнуся
«Добрий вечір»- відповім тобі,
та душі ніхто не допоможе,
ти також усе оце облиш.
Хто любив, любити вже не зможе.
Хто згорів, того не запалиш.
Цей вірш просто афігенний!!! 
може досить мене хвалити
