Знаєш,
Напевне-таки в когось раптом впаде посуд з рук –
Ця несподівана необачність
З присма́ком осуду
Й суду,
Бо бачте,
Наче
Вартує це одвічних непробачень.
Знаєш,
Напевне в когось вітром вирветься газета ген –
Ця непересічна надзухвалість,
Якась презентова,
Нова;
Немов
Чи мов,
Раніше люди в закутках ховались.
Знаєш,
Напевне небо розростається на опади –
Ця непристойна нерозпогожість
Понад Європо,
В бою
Весна,
Й хто зна,
Куди летять газети бездорожні.
Знаєш,
Напевне голуби раптово здіймуть куряву,
Порозлітаються понад бру́ньки,
Немов під кулями,
Ля мить
Дощем,
Бо ще
Не бачили такого поцілунку!
22.09.13
